Мирові угоди

Мирова угода – це форма вирішення спору між клієнтом суб’єкта фінансового ринку та цим суб’єктом, тобто банком або страховою компанією за участю неупередженої третьої особи – працівника Офісу фінансового омбудсмена. Це стосується спорів, які сторони не вирішували в рамках рекламаційної процедури, передбаченої суб’єктом господарювання. Це швидша та дешевша альтернатива судовому розгляду. Це дає можливість як клієнту, так і фінансовій установі брати активну участь у вирішенні свого спору за участю неупередженої третьої сторони, а не передавати спір на розгляд зовнішнього органу – суду чи арбітра.

Подання запиту про мирову угоду до омбудсмена не перешкоджає відкриттю судового провадження. Проте, якщо клієнт під час мирового розгляду подає позов до суду, це буде підставою для припинення такого розгляду (припинення розгляду у справі).

Вичерпавши рекламаційну процедуру у фінансовій установі, клієнт може подати запит на мировий розгляд за участю Фінансового омбудсмена.

УВАГА: Якщо позиція фінансової установи незрозуміла або клієнт не впевнений у своїх правах або хоче подати скаргу на дії фінансової установи, радимо спочатку подати запит на втручання, в якому фінансовий омбудсмен діє від імені клієнта за умови, що доводи клієнта ґрунтуються на обґрунтованості претензії. Це означає, що фінансовий омбудсмен збирає аргументи на користь клієнта та просить змінити позицію фінансової установи. У мировому розгляді фінансовий омбудсмен не представляє жодну зі сторін.

Запит про проведення позасудового провадження має відповідати відповідним вимогам. У ході розгляду справи, залежно від ситуації та змісту запиту, Омбудсмен вживає заходів для ознайомлення сторін з позиціями протилежної сторони, переважно шляхом обміну листуванням (письмовим чи електронним шляхом), а також телефоном.

У деяких випадках фінансовий омбудсмен запропонує сторонам спору відвідати зустріч.

У запиті клієнт може вибрати, чи хоче він, щоб омбудсмен допоміг сторонам знайти мирне вирішення спору, чи він має представити власну пропозицію щодо вирішення спору. В останньому випадку, якщо в ході спілкування (письмово, електронним шляхом, телефоном чи на зустрічі) сторонам не вдалося визначити умови мирового врегулювання спору, Фінансовий омбудсмен вносить власну пропозицію. щоб завершити суперечку.

УВАГА: Не в кожному випадку можна подати пропозицію щодо вирішення спору (наприклад, щодо конкретного розміру відшкодування, компенсації, якщо це залежить від отримання доказів, наприклад, у формі заслуховування свідків).

Фінансовий омбудсмен складає протокол, який вручається сторонам. Якщо мирову угоду не було досягнуто або не встановлено іншої мирової форми, до протоколу додається висновок.

Якщо сторони не дійдуть мирного вирішення спору, фінансовий омбудсмен підготує висновок, в якому, зокрема, неупереджено оцінить правові обставини справи. Якщо це дозволяє фактичний та правовий статус (що трапляється нечасто), омбудсмен може, на думку, підтримати позицію клієнта чи фінансової установи. Омбудсмен не завжди може зайняти однозначну позицію з цього питання, наприклад, коли факти справи не встановлені або правовий статус неоднозначний (наприклад, розбіжності в судовій практиці). У таких ситуаціях Омбудсмен роз’яснює, які факти відсутні у справі чи неоднозначність правової оцінки. Такий підхід дозволяє сторонам оцінити своє правове становище, наприклад, у можливому судовому спорі.